Імперії та їхній розпад (1772-1917 р.р.)

Українська державність (1917–1921 р.р.)

1772 року Українські землі остаточно увійшли до складу Російської та Австро-Угорської імперій. Український народ став поневоленим двома імперіями. Заборонялася його мова, культура, перекручувалась історія. В цей час в українців не було своєї держави, але вони мали своїх представників в державних і громадських організаціях тих імперій. Багато відомих українців – вчених, митців, полководців – брали активну участь у їхній розбудові і розвитку.

На початку 20 століття потрясіння, викликані Першою світовою війною, та національні рухи поневолених народів призвели до краху Російську, Німецьку, Австро-Угорську та Османську імперії.  На їхніх руїнах почали творитися національні держави, зокрема Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка.

У лютому 1917 року у Петрограді відбулася демократична революція, царат було ліквідовано й до влади в Росії прийшов республіканський Тимчасовий уряд. Ця подія дала поштовх до початку революційних процесів і в Україні, а також новому етапу українського національно-визвольного руху.

У березні 1917 року на зборах представників українських організацій та угруповань було обрано організаційну групу, яка стала основою Української Центральної Ради на чолі з істориком Михайлом Грушевським.

У червні 1917 року своїм Першим Універсалом Центральна Рада проголосила автономію України і постановила створити власний уряд, на чолі якого став соціал-демократ Володимир Винниченко.

У листопаді того ж року Третім Універсалом Центральної Ради було проголошено утворення Української Народної Республіки (УНР), що де-юре перебувала у федеративному зв’язку з Республікою Російською, проте де-факто ставала незалежною. Вже у грудні 1917 року в УНР було запроваджено власну національну валюту, Державний банк, національну податкову систему. УНР розпочала міжнародні перемовини і де-факто була визнана такими країнами як Великобританія і Франція.

А вже 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральної Ради УНР було проголошено самостійною державою. Тоді УНР де-юре визнали Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина. Того ж року було ухвалено також державний герб і державний прапор України.

29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР. Того ж дня УНР та Центральну Раду було повалено внаслідок державного перевороту на чолі з генералом Павлом Скоропадським. Тоді ж утворилася Українська Держава у формі Гетьманату. Гетьманом всієї України став Павло Скоропадський, який отримав диктаторські повноваження. Українську Державу було визнано 24-ма державами світу. Це була унітарна держава диктаторського типу з тимчасовим обмеженням демократичних свобод.

Проіснувала вона до грудня 1918 року, коли внаслідок антигетьманського повстання на чолі з Директорією УНР було відновлено Республіку. Директорію очолив Володимир Винниченко, а з травня 1919 року – Симон Петлюра.

Тим часом внаслідок поразки у Світовій війні розвалилася ще одна імперія – Австро-Угорщина, до складу якої входила Західна Україна. Відновлення державності у західноукраїнських землях було проголошено  Українською Національною Радою у жовтні 1918 року. Спочатку було проголошено Українську Державу, але невдовзі назву було змінено на Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), до складу якої, окрім Східної Галичини, входили також Північна Буковина і Закарпаття.

22 січня 1919 року Актом Злуки УНР та ЗУНР об’єдналися в єдину самостійну державу УНР на конфедеративних засадах.

У ті часи здавалося, що незалежність нашому народу подарована Богом. Але лідери створених незалежних держав протягом 4 років вели боротьбу один з одним, оскільки кожен з них мав своє власне бачення розвитку держави. Ця внутрішня боротьба суттєво ослабила Україну, що дало змогу більшовикам захопити владу і на довгих 70 років позбавити українців можливості мати власну державу, опинившись у складі Радянського Союзу. Зараз, у 21 столітті, історія повторюється. І нам вкрай важливо не забувати уроки минулого, щоб не зробити подібні помилки.

Коли у листопаді 1921 року уряд УНР під тиском російсько-більшовицьких військ вимушено покинув  українські землі, він продовжив свою діяльність на еміграції, намагаючись привернути увагу світу до проблем України. В Україні ж ще довгі роки тривали народні повстання на чолі з різними отаманами проти російської окупації. Велася національно-визвольна боротьба, про яку піде мова в наступній експозиції.

Це був героїчний, вагомий і багато в чому трагічний досвід розбудови національної державності. Україна та її армії – Дієва Армія УНР та Українська Галицька Армія – вели звитяжні бої на чотирьох фронтах проти п’яти зовнішніх ворогів. Провідники усіх українських державних утворень вважали кожне з них правонаступником єдиної держави – України. У кожного українця тоді була велика і свята мрія – відродження сильної незалежної соборної і самостійної держави – України.

На мапі, яку ви бачите на столі у Михайла Грушевського, показані українські державні утворення, які були створені у той час на території Росії.

На початку 20-го століття українці створили своє державне утворення на Далекому Сході, яке відоме під  назвою «Зелений клин». Території компактного проживання українців на Кубані називали «Малиновий клин»; Південно-Західного Сибіру і Північного Казахстану – «Сірий клин», а нижнього Надволжжя – «Жовтий клин». З приходом комуністів почалась активна русифікація населення цих територій, українці зазнавали утисків і переслідувань. І у наш час будь-який прояв українського духу на тих територіях безжально знищується. На сьогодні майже все українське населення там знищене, асимільоване та русифіковане.

На стенді перед вами зображено мапи двох імперій, а також нових держав, що з’явилися на початку 20 століття. Ще ви бачите печатки: УНР, печатку Української Держави 1918 року і печатку Державного секретарства Української Держави. А також історичний документ – Акт злуки, і гроші української держави різних часів. Біля стенду розміщено військово-морський прапор Української держави 1918 року.