Костянтин VII Багрянородний, або Порфірородний
905 – 959

Візантійський імператор з Македонської династії. Син імператора Лева VI Мудрого і його четвертої дружини Зої Карбонопсини. Від трьох дружин Лев нащадків не мав. А четвертий шлюб був заборонений церквою, тому Костянтин вважався бастардом, хоч і був єдиним спадкоємцем імператора. Лише 906 року Костянтин був охрещений, а Лев і Зоя повінчані в церкві незважаючи на протести патріарха Миколая Містика. Прізвисько Багрянородний походить від пурпурового залу імперського двору в якому народжували імператриці. Воно підкреслювало законність імператорських претензій Костянтина.

Після смерті батька 8-річний Костянтин був проголошений імператором під опікою регентської ради. Але справжнім імператором Костянтин VII став лише в 945 році у віці 39 років.

Костянтин VII був найосвіченішою людиною свого часу, займався наукою, писав книжки, укладав енциклопедичні довідники. Його твори містять важливі відомості про відносини між Руссю і Візантією у Х столітті. За його правління внаслідок походів князя Ігоря 941 та 944 років було укладено торговий договір з Руссю. У трактаті “Про управління імперією” є багато цікавих відомостей про слов’ян і печенігів, а також про географію та історію Київської Русі. Трактат “Про церемонії візантійського двору” – головне джерело інформації про посольство Великої княгині Ольги до Константинополя та її зустрічі з імператором.

Прожив Костянтин Багрянородний 54 роки, і помер у 959 році вірогідно від отрути, яку випив з рук своєї невістки Анастасії Феофано, дружини Романа II.

Видатнi особистостi