Полковник армії УНР, голова ОУН (М), борець за незалежність України, активний учасник української революції 1917-1920 років, знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі.

Мельник був героєм Громадянської війни, спочатку офіцером корпусу січових стрільців під командуванням Коновальця, пізніше - полковником армії УНР. Його військова та політична кар'єра почалася на фронтах Першої світової війни, досягла свого піку в роки Другої світової війни і завершилася під час "холодної війни".

Після закінчення Громадянської війни Мельник залишився жити за кордоном і з ентузіазмом узявся за організацію легальної і підпільної діяльності українських патріотів. На початку 1920-х років разом з Євгеном Коновальцем вони створили Українську військову організацію (УВО), яка була покликана вести збройну боротьбу проти більшовиків.

У роки фашистської окупації України він послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, а з 26 лютого 1944 року був ув’язнений в концтаборі Заксенхгаузен. Після звільнення у 1945 році жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947-му на Третьому великому зборі українських націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. Післявоєнний період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1957 році висунув ідею створення Світового конгресу українців і союзу українців, реалізовану в 1967 році зі створенням Світового конгресу вільних українців.