Останній гетьман України у 1918 році Скоропадський, нащадок старого українського козацько-шляхетського роду, збудував блискучу військову кар'єру. Брав участь у Російсько-японській та Першій світовій війнах. А під час революційних подій в ...
Український державний діяч і письменник Винниченко очолив перший український уряд, створений у 1917-му Центральною Радою. Він був головним автором усіх декларацій, універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки. У 1918-1919 роках очолював директорію УНР, що прийшла на зміну гетьманату Павла Скоропадського. В лютому 1919 року емігрував в Європу та так і не повернувся більше в Україну, проживши 32 роки на еміграції.
Втім, сам він нерідко називав справою свого життя літературу, а не політику. Тритомні мемуари Володимира Винниченка «Відродження нації» вважаються цінним джерелом про події української революції у 1917-1919 роках. В цій праці він виклав власне бачення революційних подій.
“Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію.
Під час Другої Світової війни Винниченко відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що потрапив до концтабору. Після війни жив у Франції, де і помер у 1951 році, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти позбавитися шкідливого впливу Росії.